«Уста твердят». Перевод А. Островского.) ავტ. ლესია უკრაინკა

 «Уста твердят: Ушёл он без возврата,

Нет, не покинул, — верит сердце свято.

Ты слышишь, как струна звенит и плачет?

Она звенит, дрожит слезой горячей.

Здесь в глубине трепещет в лад со мною:

«Я здесь, я здесь всегда, всегда с тобою!»

И в песнях ли хочу избыть я муку,

Иль кто-нибудь сожмёт мне нежно руку,

Иль задушевный разговор ведётся,

Иль губ моих губами кто коснётся —

Струна звенит, как эхо надо мною:

«Я здесь, я здесь всегда, всегда с тобою!»

(«Уста твердят». Перевод А. Островского.)

Уста говорять: «Він навіки згинув!»

Уста говорять: «Він навіки згинув!»

А серце каже: «Ні, він не покинув!»

Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?

Тремтить-бринить, немов сльоза гаряча,

Тут в глибині і б'ється враз зі мною:

«Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

Так завжди, чи в піснях забути хочу муку,

Чи хто мені стискає дружньо руку,

Чи любая розмова з ким ведеться,

Чи поцілунок на устах озветься,

Струна бринить лагідною луною:

«Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

Чи я спущусь в безодні мрій таємні,

Де постаті леліють ясні й темні,

Незнані й знані, і наводять чари,

І душу опановують примари,

А голос твій бринить, співа з журбою:

«Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

Чи сон мені склепить помалу вії,

Покриє очі втомлені від мрії,

Та крізь важкі, ворожії сновиддя

Я чую голос любого привиддя,

Бринить тужливо з дивною журбою:

«Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

І кожний раз, як стане він бриніти,

Тремтять в моєму серці тії квіти,

Що ти не міг їх за життя зірвати,

Що ти не хтів їх у труну сховати,

Тремтять і промовляють враз зо мною:

«Тебе нема, але я все з тобою!»

Kimpolung, 7.06.1901